Готфрід Лейбніц

Готфрід Вільгельм фон Лейбніц  народився 1 червня 1646 року в сім'ї професора філософії моралі (етики) лейпцігського університету Фрідріха Лейбніца  та Катерини Шмюк.

Лейбніц з юних років проявляв зацікавленість до науки. Після закінчення школи Готфрід продовжує освіту у Лейпцигському та Єнському університеті.

Коли хлопчикові було 8 років, його батько помер, залишивши після себе велику особисту бібліотеку. Вільний доступ до книг і вроджений талант дозволили молодому Лейбницу вже до 12 років самостійно вивчити латину і взятися за вивчення грецької мови.

Калькулятор Лейбніца

Ідея створити машини, які виконують розрахунки, з’явилась у видатного німецького математика та філософа Готфріда Вільгельма Лебніца після його знайомства з голландським математиком та астрономом Христіаном Гюйгенсом. Велика кількість розрахунків, які доводилось робити астроному, навела Лейбніца на думку о створенні механічного приладу, який би міг полегшити такі розрахунки («Оскільки це негідне таких чудових людей, подібно до рабів, витрачати час на обчислювання, яке можна було б доручити кому завгодно при використанні машини»).

Механічний калькулятор був створений Лейбніцем у 1673 році. Додавання чисел виконувалось за допомогою зв’язаних між собою колес, так само, як і на приладі Блеза Паскаля – «Паскалині». Додана у конструкцію рухома частина та спеціальна ручка дала можливість збільшити швидкість виконання операцій та можливості дій з числами. Калькулятор Лейбніца виконував всі арифметичні дії (додавання, віднімання, множення і ділення) та піднесення до степення. Це був «покроковий обчислювач», який мав рухливу каретку та виконував множення за принципом шкільного алгоритму «множення в стовпчик».

Машина була продемонстрована Лейбніцем у Французькій академії наук та Лондонському королівському товаристві. Один екземпляр калькулятора потрапив до Петра І, який подарував його китайському імператору, бажаючи здивувати останнього європейськими технічними досягненнями.

У фізиці Готфріду Лейбніцу належить перше формулювання закона збереження енергії («живих сил»). «Живою силою» (кінетичною енергією) він називав встановлену їм в ролі кількісної міри руху одиницю – добуток маси тіла на квадрат швидкості. Лейбніц сформулював «принцип найменшої дії» - одиночних варіаційних принципів фізики. Лейбніцу належить ряд відкриттів у спеціальних розділах фізики: теорії пружності, теорії коливань та інше. Частково використавши результати Гюйгенса, Лейбніц відкрив закон збереження «живих сил», який став першим формулюванням закона збереження енергій. Він також виказав ідею про перетворення одного виду енергії в інший.

Останні роки життя Лейбніца пройшли сумно та неспокійно.

14 листопада 1716 року Лейбніц помер.